вторник, 31 марта 2020 г.

АК-34 Зарубіжна література

АК-34
 Зарубіжна література

Тема: "Генріх Белль (1917-1985). «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» Зображення війни з погляду важко пораненого юного німецького солдата. Специфіка змалювання образу головного героя."

Навчальні матеріали до зазначеної теми ви знайдете в електронній версії підручника "Зарубіжна література. 11 клас", розміщеного у блозі викладача, на сторінках 130-137.

ЗАВДАННЯ:
- Опрацювати матеріали підручника на сторінках 130-137.

- Підготувати розповідь про творчий шлях письменника.
- Підібрати цитата до характеристики головного героя оповідання.

АКОФ-37 Захист Вітчизни

АКОФ-37 
Захист Вітчизни 
Тема: "Домедична допомога при опіках, тепловому та сонячному ударі"


Будь-які термічні опіки - від окропу, праски тощо - в жодному разі не можна "лікувати" рослинною олією, листям алое чи сметаною. Розказуємо, як надати першу допомогу при термічних опіках і коли треба негайно звернутись до лікаря. 
Термічні опіки - це пошкодження шкіри внаслідок контакту із гарячою речовиною або предметом. Термічні опіки бувають дуже болючими та часто супроводжуються такими симптомами, як почервоніння або лущення шкіри, виникненням пухирів та набряку, появою блідості або обвуглення шкіри. Важливо оперативно відреагувати та надати адекватну першу допомогу собі чи своїм близьким.

ЕРША ДОПОМОГА ПРИ ОТРИМАННІ ТЕРМІЧНОГО ОПІКУ

  1. Негайно зупиніть контакт з джерелом опіку.
  2. Обробіть рану прохолодною водою чи водою кімнатної температури.
  3. Не прикладайте до рани лід - це категорично заборонено. Не обробляйте уражену поверхню шкіри жодними кремами чи жирними речовинами. Є помилкова думка, що опік слід одразу обробити дексапантенолом, проте в міжнародних рекомендаціях надання допомоги під час опіку його немає. Якщо він і може допомогти, то радше під час загоєння ран.
  4. Зніміть будь-який одяг або прикраси, що знаходяться поблизу ділянки опіку. Але не чіпайте речей, які прилипли до ураженої шкіри.
  5. Прикрийте рану стерильною пов’язкою.
  6. Дайте потерпілому випити води, щоб зменшити інтоксикацію та уникнути зневоднення.
  7. Можна також дати знеболювальний лікарський засіб, наприклад парацетомол чи ібупрофен, які використовують для полегшення болю будь-якого типу та інтенсивності.
  8. Отпимальна поза для людини з опіком обличчя або очей, - сидяча. Це допоможе зменшити набряк.
  9. За потреби телефонуйте 103.

Домедична допомога при тепловому та сонячному ударі

Спекотна літня погода може принести із собою багато сюрпризів, іноді не дуже приємних. І до них треба бути готовими. При перегріванні на сонці або тривалому перебуванні у занадто жаркому приміщенні може виникнути тепловий удар.
Порушенню теплорегуляції також сприяє активне фізичне навантаження, носіння у спекотну погоду синтетичного, прогумованого або щільного одягу. Тепловий удар це більш широке поняття. Сонячний удар є окремим випадком теплового удару. Він виникає внаслідок тривалого перебування на сонці. Часто лікарі прирівнюють сонячний удар до теплового, тому що у них схожі симптоми і прояви, тільки при сонячному ударі наслідки значно гірші і необхідно більше часу для відновлення організму.
Ознаками перегрівання (теплового удару) є:
  • Почервоніння обличчя та шкіри тіла;
  • Різка слабкість;
  • Холодний піт;
  • Розширення зіниць;
  • Задишка;
  • Сонливість;
  • Сильний головний біль;
  • Запаморочення, потемніння в очах (у дітей часто супроводжується носовою кровотечею);
  • Частий і слабкий пульс;
  • Підвищення температури тіла (іноді до 40°С);
  • У важких випадках судоми, втрата свідомості;
  • Нудота, блювання тощо.
  • При появі у людини вище перерахованих симптомів, потрібно надати негайну допомогу. Пам’ятайте, що перегрів гірше переноситься літніми людьми, тому що в них природна терморегуляція організму вже слабка, і дітьми, тому що їх терморегуляція ще недосконала. У групі ризику також перебувають люди, які страждають на хронічні захворювання.
    Що ж робити при тепловому ударі?
    При перших ознаках теплового удару слід викликати екстрену медичну допомогу. До приїзду лікаря потрібно:
    • Перемістити потерпілого в тінь або подалі від прямої дії джерела тепла, під голову покласти валик;
    • Звільнити потерпілого від одягу, що стискує;
    • При можливості накрити тіло вологою прохолодною тканиною або простирадлом;
    • Прикладати до лоба і під потилицю холодні компреси (рушник, змочений холодною водою, шматочки льоду). Охолодження не повинно бути різким і швидким;
    • Забезпечити приплив свіжого повітря: відкрити вікна, розстебнути одяг;
    • Якщо людина в свідомості − потрібно дати прохолодне пиття;
    • При втраті свідомості потерпілому треба дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом. Якщо людина не приходить до тями – перевести її у стійке бічне положення (тобто покласти постраждалого на бік). При порушенні дихання негайно почати робити штучне дихання.
    Після надання домедичної допомоги стан хворого оцінить лікар, в більшості випадків він порекомендує постільний режим на кілька днів.  Адже потрібно повністю відновитися після теплового або сонячного удару, тому що існує ризик його повторення.

АК-33 Захист Вітчизни

АК-33
 Захист Вітчизни

Тема: "Методика проведення штучного дихання і непрямого масажу серця"

Людський мозок здатний протриматися без повітря близько 3-5 хвилин. Однак приїзд «швидкої допомоги» може зайняти 10-15 хвилин. Як врятувати життя людині, якщо медики ще не прибули? Волонтери Червоного Хреста і співробітники 1-ї пожежно-рятувальної частини Дніпра розповіли "Інформатору", як правильно робити штучне дихання і непрямий масаж серця.


Алгоритм дій при серцево-легеневій реанімації:


1. Необхідно упевнитися, що людина знаходиться без свідомості. Для цього потрібно її покликати, поставити запитання або злегка поплескати по плечу.
2. Якщо людина ніяк не відреагувала, необхідно перевірити, чи є дихання. Щоб це зробити, потрібно долоню покласти на грудну клітку потерпілого, а вухо притулити до рота. Далі слід поспостерігати за людиною протягом 10 секунд, промовляючи про себе «101, 102, 103, 104 ...» (так званий «парашутний рахунок», який необхідний, щоб правильно відрахувати час). Якщо дихання немає, то потрібно викликати швидку допомогу і переходити до серцево-легеневої реанімації (СЛР) - непрямого масажу серця і штучної вентиляції легенів.
3. Зціпіть руки в «замок» таким чином, щоб долоня однієї руки перекривала тильну частину долоні другої, а пальці були переплетені. Далі помістіть зімкнуті долоні посеред грудної клітки.
4. Зробіть 30 поштовхів на грудну клітку, прогинаючи її на 5-6 сантиметрів. Проводити дану процедуру (компресію) слід плавно і ритмічно, по вертикальній прямій, з частотою 100-120 натискань в хвилину. При цьому руки реаніматора повинні бути прямими (не згинати в ліктях). Виконуючи компресію, важливо вибрати правильне положення тіла. У людини повинні бути 4 точки опори - коліна і ступні.
5. Зробивши 30 поштовхів на грудину, переходите до вентиляції легенів. Для цього закиньте голову постраждалого і злегка підніміть підборіддя. Великим і вказівним пальцями затисніть ніс і зробіть 2 глибокі вдихи «з рота в рот» тривалістю в 1 секунду кожен. Після кожного вдиху слід відпускати пальці від носа потерпілого і стежити за тим, як піднімається і опускається грудна клітка (щоб переконатися, що повітря надходить в легені і виходить з них).
6. Реанімацію проводять за алгоритмом - 30 поштовхів на грудну клітку і 2 вдиху. Цю процедуру слід продовжувати до приїзду швидкої допомоги (або до моменту, поки потерпілий не почне самостійно дихати). Важливо відзначити, що в цілях особистої безпеки штучне дихання малознайомої людини можна не проводити. В цьому випадку рекомендують обмежитися непрямим масажем серця.

АК-36 Художня культура

АК-36
 Художня культура

Тема: "Образотворче мистецтво Далекого Сходу. Естетичний феномен китайського живопису"

Навчальні матеріали до зазначеної теми ви знайдете в електронній версії підручника "Художня культура. 11 клас", розміщеного у блозі викладача на сторінках 77-82.

ЗАВДАННЯ:
- Опрацювати матеріали підручника на сторінках 77-82.
- Підготувати розповідь про китайський живопис.


АК-35 Художня культура

АК-35
 Художня культура

Тема: "Образотворче мистецтво Близького Сходу. Багдадська книжкова мініатюра. Турецьке гончарне мистецтво. Дамаські тканини. Іранське килимарство."

Навчальні матеріали до зазначеної теми ви знайдете в електронній версії підручника на сторінках 83-87.

ЗАВДАННЯ:
- Опрацювати матеріали підручника на сторінках 83-87.
- Підготувати розповідь про турецьке гончарне мистецтво.


БК-26 Сертифікація

БК-26
Сертифікація та стандартизація у ресторанному господарстві

Тема: "Вітчизняні системи стандартів"

Сертифікація послуг у ресторанному господарстві

Основні принципи систем сертифікації послуг: обов’язковість і добровільність; наявність третьої сторони; акредитація органів із сертифікації; видача сертифіката відповідності.Сертифікація послуг передбачає шість етапів: подання заявки на сертифікацію;розгляд і ухвалення, рішення за заявку;оцінка відповідності послуг встановленим вимогам;ухвалення рішення про можливість видачі сертифіката;видача сертифіката і ліцензії на застосування знака відповідності;інспекціонний контроль сертифікованих робіт і послуг.Документальне оформлення відповідності послуг встановленим вимогам: протокол випробувань(перевірка випробування результатів роботи послуг) і акт(оцінка та надання послуг).Схеми сертифіка-ї послуг: для робіт і послуг ,якість і безпека яких обумовлені майстерністю виконавця; оцінюють процес виконання робіт надання послуг; при сертифікації виробничих послуг; оцінюють організацію виконавця робіт і послуг на відповідність встановленим умовам державних стандартів; засновані на використанні декларації про відповідність; застосовують при сертифікації робіт і послуг невеликих підприємств що зарекомендували себе в нашій країні та за її межами як виконавці робіт і послуг високого рівня якості; застосовують при наявності у виконавця системи якості.
  1. Вимоги до органів із сертифікації випробувальних лабораторій, їх акредитацій.
    Орган із сертифікації – орган, що виконує сертифікацію відповідності, орган із сертифікації може самостійно виконувати випробовування та контролювати їх проведення або ж організовувати нагляд за такою діяльністю, яка проводиться за його дорученням іншими випробувальними лабораторіями. Органи з сертифікації призначається та акредитується Національним органом з сертифікації
Функції органу з сертифікації:
  1. Здійснює управління системою,закріпленою за ним
  2. Визначає схему та порядок проведення сертифікації
  3. Організовує та проводить атестацію виробництв
  4. Розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації
  5. Здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та її вир-вом
  6. Видає сертифікати відповідності на продукцію та аттестат вир-тв
  7. Проводить за дорученням Національного органу з сертифікації акредитацію випробувальних лабораторій
Акредитація органу з сертифікації в Системі є офіційним визнанням його правомочності проводити визнання сертифікацію продукції (систем якості) на відповідність вимогам нормативних документів. Її організує і проводить Національний орган з сертифікації.
Акредитація органу з сертифікації передбачає етапи:
подання та експертиза документів;
- перевірка органу з сертифікації;
- розгляд результатів перевірки;
- оформлення та видача атестату акредитації
основною функцією випробувальної лабораторії є ппроведення випробувань в закріпленій галузі акредитації. Вимоги з акредитації, що встановлені стандартом, можна доповнювати під час акредитації випробувальних лабораторій іншими вимогами, враховуючи специфіку діяльності цих лабораторій. Випробувальна лабораторія повинна мати комплект юридичних, організаційно-методичних, нормативних та інших документів, які необхідні для здійснення її функцій.
Загальні вимоги до випробувальних лабораторій:
Повинна мати юридичний статус, організаційну структуру, адміністративну підпорядкованість, фінансовий план та систему оплати співробітників, що забезпечує необхідну певність у тому, що вона називається об’єктивною та незалежною від робітників, виробників та споживачів з усіх питань оцінювання показників, що підтверджується при сертифікації конкретної продукції.
Випробувальна лабораторія повинна забезпечувати технічну компетентність під час проведення випробувань у галузі акредитації, що визнана, і повинна мати керівника, який відповідає за діяльність лабораторії та результати її роботи.
Технічну компетентність випробувальної лабораторії характеризують: організація і управління лабораторією, випробувальне обладнання та засоби вимірювання, методи випробувань, система забезпечення якості, персонал лабораторії, приміщення та навколишнє середовище, організація роботи з виробами та продукцією, що випробовується.

БК-26 Стандартизація

БК-26 
Стандартизація та сертифікація у ресторанному господарстві

Тема: "Нормативна стандартизація закладів ресторанних господарств"
  •                                                          
  •          ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ПО СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ 
                             ТА СЕРТИФІКАЦІЇ 
                              П Р А В И Л А 
     N 37 від 27.01.99                    Зареєстровано в Міністерстві 
         м.Київ                           юстиції України 
                                          15 квітня 1999 р. 
                                          за N 235/3528 
     
    
                                                  Затверджено 
                                           Наказ Держстандарту України 
                                           від 27 січня 1999 р. N 37 
                                           ( z0234-99 ) 
    
         { Документ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства 
                                    економічного розвитку і торгівлі 
           N 876 ( z1595-12 ) від 30.07.2012 } 
     
           Правила обов'язкової сертифікації послуг харчування 
  •  1. Галузь застосування 
    
         1.1. Правила  обов'язкової  сертифікації  послуг   харчування 
    (далі  - Правила) встановлюють вимоги щодо проведення обов'язкової 
    сертифікації послуг харчування  в  Українській  державній  системі 
    сертифікації  продукції  - Системі сертифікації УкрСЕПРО (надалі - 
    Система).
         1.2. Цей  документ  встановлює  порядок,  процедури та вимоги 
    проведення  обов'язкової  сертифікації   послуг   харчування,   що 
    надаються  суб'єктами  туристичної  діяльності згідно з статтею 15 
    Закону України "Про туризм" ( 324/95-ВР ).
         1.3. Вимоги   цих   Правил  є  обов'язковими  для  органів  з 
    сертифікації послуг харчування,  що акредитовані в Системі (далі - 
    ОС  ПХ),  акредитованих  випробувальних  лабораторій  (центрів) та 
    суб'єктів туристичної діяльності, що надають послуги харчування.
         1.4. Правила  розроблено  на  підставі  Законів  України "Про 
    туризм", "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ),  "Про якість та 
    безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ). 
    
                         2. Нормативні посилання 
  • У цих   Правилах   наведено   посилання  на  такі  нормативні 
    документи:
         ДСТУ 2375-94  "Побутове обслуговування населення.  Терміни та 
    визначення";
         ДСТУ 2462-94   "Сертифікація.  Основні  поняття.  Терміни  та 
    визначення";
         ДСТУ 3413-96    "Система   сертифікації   УкрСЕПРО.   Порядок 
    проведення сертифікації продукції";
         ДСТУ 3279-95 "Стандартизація послуг. Основні положення";
         ДСТУ ISO 9004-2-96 "Управління  якістю  та  елементи  системи 
    якості. Частина 2. Настанови щодо послуг";
         ГОСТ 26668-85 "Продукты  пищевые  и  вкусовые.  Методы отбора 
    проб для микробиологического анализа";
         ГОСТ 26669-85 "Продукты  пищевые  и вкусовые. Подготовка проб 
    для микробиологического анализа";
         ГОСТ 30335-95 "Услуги населению. Термины и определения";
         ГОСТ 30389-95     "Общественное     питание.    Классификация 
    предприятий";
         ГОСТ 30390-95  "Общественное  питание.  Кулинарная продукция, 
    реализуемая населению. Общие технические условия";
         ГОСТ 30523-97    "Услуги    общественного    питания.   Общие 
    требования";
         ГОСТ 30524-97    "Общественное    питание.    Требования    к 
    обслуживающему персоналу";
         ДК 009-96    Державний   класифікатор   "Класифікація   видів 
    економічної діяльності" (КВЕД) ( v0441217-96 );
  • ДК 017-97 Державний   класифікатор  "Українська  класифікація 
    товарів зовнішньоекономічної діяльності" (УКТЗЕД) ( 1354-98-п ). 
    
                              3. Визначення 
    
         Громадське   харчування   -   сукупність  підприємств  різних 
    організаційно-правових    форм    господарювання    і   власності, 
    громадян-підприємців,  які займаються виробництвом, реалізацією та 
    організацією    споживання    кулінарної   продукції,   борошняних 
    кондитерських та булочних виробів.
         Послуга   громадського   харчування  -  результат  діяльності 
    підприємств   та   громадян-підприємців   з  задовільнення  потреб 
    споживача в харчуванні та проведенні дозвілля.
         Якість   послуги   -  сукупність  характеристик  послуги,  що 
    визначає  її  здатність задовольняти встановлені або передбачувані 
    потреби споживача.
         Споживач  послуги  громадського харчування - громадянин, який 
    користується   послугами   харчування,  обслуговування,  дозвілля.
         Виконавець  послуги  громадського  харчування  - підприємство 
    громадського   харчування,   громадяни-підприємці,  які  виконують 
    роботи   з   виробництва,  реалізації  та  організації  споживання 
    кулінарної продукції.
         Кулінарна продукція - сукупність страв, кулінарних виробів та 
    кулінарних напівфабрикатів.
         Якість   кулінарної   продукції   -  сукупність  властивостей 
    кулінарної продукції, що обумовлює їхню придатність для подальшого 
    оброблення  та/або вживання в їжу, безпеку для здоров'я споживача, 
  • стабільність складу та споживчих властивостей.
         Процес  обслуговування  - сукупність операцій, що виконуються 
    виконавцем  послуги громадського харчування у разі безпосереднього 
    контакту  із споживачем послуг при реалізації кулінарної продукції 
    й організації дозвілля.
         Метод обслуговування споживача - спосіб реалізації споживачам 
    продукції громадського харчування.
         Безпека  послуги  -  комплекс властивостей послуги (процесу), 
    при  яких  вона  під  впливом  внутрішніх  і зовнішніх небезпечних 
    (шкідливих)  факторів  чинить дію на споживача, не піддаючи ризику 
    його життя, здоров'я, майно.
         Екологічність  продукції  (послуг)  -  комплекс  властивостей 
    продукції,  послуг,  при  яких чиниться дія на навколишнє природне 
    середовище, не піддаючи його ризику.
         Умови  обслуговування - сукупність факторів, які впливають на 
    споживача в процесі отримання послуги.
         Суб'єкти  туристичної  діяльності  -  підприємства, установи, 
    організації  незалежно  від  форм  власності,  фізичні  особи,  що 
    зареєстровані   у   встановленому  чинним  законодавством  України 
    порядку  і  мають  ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з 
    наданням туристичних послуг. 
    
                          4. Загальні положення 
  •  4.1. Обов'язкову сертифікацію послуг харчування здійснюють ОС 
    ПХ,   які  акредитовані  в  установленому  порядку  на  проведення 
    обов'язкової  сертифікації  послуг   харчування   в   Системі   та 
    зареєстровані в Реєстрі Системи.
         4.2. У Системі  функції  організаційно-методичного  центру  з 
    сертифікації послуг харчування виконує орган з сертифікації,  який 
    призначається наказом Держстандарту України.
         Основні функції     організаційно-методичного     центру    з 
    сертифікації послуг харчування такі:
         організація та координація діяльності органів з сертифікації, 
    випробувальних  (соціологічних)   лабораторій   у   сфері   послуг 
    харчування;
         організація  та участь у розробленні організаційно-методичних 
    документів   щодо   проведення  обов'язкової  сертифікації  послуг 
    харчування,  методів  визначення  та  оцінювання показників якості 
    послуг;
         вивчення,   узагальнення   та   поширення   вітчизняного   та 
    зарубіжного  досвіду зі сертифікації послуг харчування, підготовка 
    пропозицій для Держстандарту України щодо вдосконалення порядку та 
    методів проведення робіт у цій сфері;
         забезпечення  на  договірних  засадах  органів з сертифікації 
    послуг  харчування  і  випробувальних  (соціологічних) лабораторій 
    нормативною  та організаційно-методичною документацією щодо послуг 
    харчування та їх сертифікації;
  •  проведення  експертизи  документів, потрібних для акредитації 
    органів   з   сертифікації   та   випробувальних   (соціологічних) 
    лабораторій, галузь акредитації яких включає послуги харчування, а 
    також участь у їх акредитації.
         4.3. Об'єктами обов'язкової сертифікації у Системі є  послуги 
    харчування,  результати  послуг харчування,  процес надання послуг 
    харчування, системи якості.
         4.4.  Обов'язкова  сертифікація  послуг  харчування в Системі 
    здійснюється   на  відповідність  обов'язковим  вимогам  чинних  в 
    Україні  нормативних  документів  щодо  безпеки  життя та здоров'я 
    людей,  збереження їхнього майна, охорони навколишнього природного 
    середовища.
         Під  час  обов'язкової сертифікації послуг харчування повинні 
    перевірятися   вимоги  безпеки  і  екологічності  послуг  та  умов 
    обслуговування,   використовуватися   методи,   які  дають  змогу:
         повно   й   достовірно   підтвердити   відповідність  послуги 
    харчування  вимогам,  які  спрямовані  на забезпечення безпеки для 
    життя   і  здоров'я  громадян,  їх  майна,  охорони  навколишнього 
    природного середовища, що встановлені в нормативних документах для 
    цієї  послуги,  а  також іншим вимогам, які згідно з законодавчими 
    актами  повинні  підтверджуватися  при  обов'язковій сертифікації;
         провести  ідентифікацію послуг харчування, а також кулінарної 
    продукції;
         перевірити   належність   підприємства   до  класифікаційного 
    угруповання.
  •  4.5. Добровільна  сертифікація  послуг  харчування  в Системі 
    здійснюється на відповідність  вимогам,  що  не  віднесені  актами 
    законодавства  та  нормативними  документами  до  обов'язкових або 
    інших документів,  які узгоджені між ОС ПХ та заявником. При цьому 
    сертифікація    на   відповідність   усім   обов'язковим   вимогам 
    виконується неодмінно.
         4.6. Вартість   робіт  із  обов'язкової  сертифікації  послуг 
    харчування у Системі оплачується заявником на договірних умовах.
         4.7. Перелік  послуг харчування,  які підлягають обов'язковій 
    сертифікації,  та перелік нормативних документів, на відповідність 
    яким  проводиться  обов'язкова сертифікація,  наведено в "Переліку 
    продукції,  що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", який 
    затверджено  наказом  Держстандарту  України від 27.11.96 N 499 та 
    зареєстровано в Мін'юсті 19.12.96 за N 728/1753 ( z0728-96 ).
         4.8. Харчова продукція, сировина, напівфабрикати вітчизняного 
    та  імпортного виробництва, які використовуються в процесі надання 
    послуг   харчування   і  підлягають  обов'язковій  сертифікації  в 
    Україні, повинні мати сертифікат відповідності. 

БКП-26 Стандартизація

БКП-26 
Стандартизація і сертифікація у ресторанному господарстві

Тема: "Державна система стандартизації"
Багатогалузеве народне господарство України потребує введення І додержання єдиних обов'язкових норм, правил та вимог для усіх підприємств і організацій незалежно від форми власності. Розвиток науки і техніки призводить до створення великої кількості нової продукції, оновлення продукції, що виробляється, а це сприяє розробленню та впровадженню в промисловість різноманітних стандартів, які слід було упорядкувати.
Упорядкування нормативної документації в умовах широкої кооперованої багатогалузевої промисловості внесло принципові зміни до методики і практики стандартизації, що стало початком сис­темного підходу до цієї галузі діяльності, визнання її ролі в загальній системі народного господарства країни. Системний підхід дає змогу ліквідувати необгрунтовану різноманітність нормативних документів, яка мала місце в країні. Затверджується єдиний підхід до проведення стандартизації та розробляються основоположні стандарти Державної системи стандартизації (ДСС). З введенням основоположних стандартів ДСС закладено фундамент стандартизації як науки.
Державна система стандартизації - це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організа­ційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації. Вона являє собою комплекс взаємопов'язаних правил і положень, які регламентують організацію та порядок проведення робіт з усіх питань практичної діяльності в галузі стандартизації країни.
У 1970 р. була запроваджена ДСС, яка об'єднала роботи зі стандартизації на усіх рівнях управління народним господарством. 
ДСС не може розглядатися як абсолютно стабільна система положень і правил. Вона постійно розвивається, удосконалюється, допов­нюється новими правилами і стандартами, суттєво впливає на методи роботи зі стандартизації, значно поширює сферу застосування норма­тивної документації тощо. З 1970 р. по 1993 р. у ДСС сталися значні зміни, що пов'язано з розвитком науки і техніки, впровадженням світового досвіду в технології виробництва, організацією управління якістю продукції та народним господарством. За цей період ДСС декілька разів переглядалася й оновлювалася.
Становлення України як суверенної правової держави, її послідовна інтеграція до світового економічного товариства потребує здійснення цілеспрямованої політики щодо утворення державних систем стандартизації, метрології та сертифікації. У 1992 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 269 "Про організацію робіт, спрямованих на створення державних систем стандартизації, метрології і сертифікації", а також Декрет № 46-93 "Про стандар­тизацію і сертифікацію", які поклали початок створенню ДСС, визначенню правових та економічних основ систем стандартизації та сертифікації, встановленню організаційних форм їх функціонування на території України.
Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт України) створює та забезпечує функціо­нування ДСС, у тому числі:
- визначає єдину організаційно-методичну основу проведення робіт зі стандартизації на всіх рівнях управління національною економікою (міжгалузевому, галузевому, на рівні підприємств);
- планує, розробляє, проводить експертизи та розповсюджує державні (національні) стандарти;
- затверджує державні стандарти України, веде їх облік і реєстрацію;
- гармонізує національні стандарти України з міжнародними та європейськими стандартами, забезпечує відповідність ДСТУ вимогам ринку, застосовує системний підхід щодо розробки комплексів нормативних документів у пріоритетних галузях економіки України;
- розробляє основні положення системи класифікації та кодування техніко-економічної, соціальної інформації, затверджує державні класифікатори та здійснює їх реєстрацію;
забезпечує доступ вітчизняних товаровиробників (експортерів) до міжнародних стандартів (директив, норм та правил) шляхом розвитку та актуалізації Національного автоматизованого інформаційного фонду стандартів та поширення необхідної інформації через засоби масової інформації й спеціальні видання.
Метою ДСС в Україні є здійснення єдиної технічної політики; захист інтересів вітчизняних виробників та споживачів продукції (процесів, робіт, послуг); раціональне використання всіх видів ресурсів; відповідність продукції (процесів, робіт, послуг) світовому рівню якості та надійності; гармонізація національних НД із світовими аналогами; відповідність вимог НД законодавчим актам.
Для виконання цієї мети перед ДСС стоять різні завдання, основними з яких є:
• встановлення раціональної номенклатури продукції;
• встановлення прогресивних вимог до якості продукції (процесів, робіт, послуг), методів їх контролю та випробувань;
• забезпечення комплексності об'єктів стандартизації;
• забезпечення взаємозв'язку та узгодженості НД на усіх рівнях;
• забезпечення вимог в галузі розробки, виробництва, експлуатації та ремонту продукції шляхом розробки загально- технічних та організаційно- методичних комплексів стандартів і систем класифікації та кодування техніко- економічної інформації;
• контроль за правильністю використання НД.
Нині чинна ДСС, що затверджена у 1993 р., є основною системою у галузі стандартизації країни і носить міжгалузевий характер. ДСС формує національну систему стандартизації України.
У ДСС особливо підкреслюється взаємозв'язок стандартизації з технічним прогресом, її роль в підвищенні технічного рівня виробництва та якості продукції, необхідність досягнення високого світового рівня продукції (процесів, робіт, послуг). У зв'язку з цим до НД як носія передового світового досвіду висуваються високі вимоги, які зможуть забезпечити розроблення та виробництво високоякісної продукції (процесів, робіт, послуг), раціональне використання усіх ресурсів, охорону зовнішнього середовища, безпеку праці, охорону здоров'я населення, захист їх від шкідливих дій тощо.
Вимоги, що запроваджуються у НД, як правило, повинні бути підвищеними відповідно до вже досягнутого на практиці рівня і відповідати перспективному світовому рівню техніки і технології,
вимогами зовнішнього та внутрішнього ринків, рекомендаціям
міжнародних організацій зі стандартизації.

АКОФ-37 Зарубіжна література

АКОФ-37 Зарубіжна література

Тема: "Маркус Френк Зузак (нар. 1975р.). «Крадійка книжок». Образи «маленьких людей », що опинилися в умовах фашистської системи."


Роман «Крадійка книжок» розповідає про життя дівчинки під час війни. Автор книги, австралійський письменник Маркус Зузак, не загострює увагу читачів на тому, що це якась особлива героїня, навпаки, Лізель Мемінгер – звичайна сирота. Змушена вперше познайомитися зі Смертю, вона втрачає рідну матір назавжди, але й знаходить нову родину – грубу «жінку-шафу» Розу та чоловіка зі срібними очима Ганса. Із «Крадійкою книжок» так чи інашке задумуєшся про відносини у власному домі та переосмислюєш значення вислову «батьківська любов».
Звичайно, автор роману маніпулює жалістю, проте оригінальний спосіб оповіді певною мірою нівелює це враження. Історія героїв з вкрапленнями коментарів автора та Смерті, з невеликими «спойлерами», якими Зузак немов дражнить читачів, то забігаючи зі смертями персонажів зовсім наперед, то знову згадуючи про події в останню мить. Тим не менш, ще з перших сторінок Зузак змушує читачів перейнятися до Лізель певними почуттями. Спочатку це лише жалість. Та згодом, дізнаючись про різні подіїї й обставини життя дівчини, як от про стосунки з татом Хансом чи знайомство з розбишакою Руді, Лізель постає вже більш сміливою та кумедною дівчиною, силі духу якої кожен може інколи позаздрити.
А на периферії всього цього – нацистська Німеччина. Та сама, що у багатьох інших книгах описана, як кровожерна та жахлива країна з такими ж жителями. Однак, читаючи саме цей твір, де усі події розгортаються в Німеччині часів Другої світової, читач довідується, що німці також страждали від війни.
Ще однією з особливостей книги є її оповідач. Історію крадійки книг нам розповідає сама Смерть. Проте автор показує, що додаток «сама» тут просто недоречний. Смерть у творі не є чимось особливим, він немов переконує читачів, що він і не «забирає» життя, він – лише слуга війни, лише інструмент, хоч і найвідданіший… І саме тому тільки Смерть може повною мірою оцінити людину. Її красу, потворство, і в той же час «здоровий глузд, якого людині вистачає хоча б померти». Неабияк переосмислюється роль смерті, сенс існування кожної особистості в цілому та окремо.
Та майстерність Зузака, як на мене, полягає в іншому. Література – це мистецтво слова. І Маркус Зузак ним володіє. Його неперевершені описи, порівняння, фантазійність, що межує з чарівною «дитячою». «Небо кольору темного шоколаду», «картонні хмари», «у повітрі розбризкується крик»… Так, спершу здається, що ці речі просто несумісні. Але автор змушує повірити у ці описи, і вони ніби живі, квітнуть фарбами в уяві читача.
Для мене роман Маркуса Зузака “Крадійка книжок” – це книга про слова. Про слова, які не тільки вимовляють, а з яких складають життя. Про слова, які однаково створюють війну і втішають людей у бомбосховищі. Про слова, які можна не говорити нещасному єврею, якому маленька німецька дівчинка дає хліб, коли той іде дорогою до концтабору. Про слова любові, які вже не скажеш юнаку з волоссям кольору лимонів. Про слова краси, які вже не скажеш грубій квадратній матері Розі. І про слова надзвичайної поваги до людини, чиї сріблясті очі вже ніколи не зігріють поглядом.

Роман «Крадійка книжок» розповідає про життя дівчинки під час війни. Автор книги, австралійський письменник Маркус Зузак, не загострює увагу читачів на тому, що це якась особлива героїня, навпаки, Лізель Мемінгер – звичайна сирота. Змушена вперше познайомитися зі Смертю, вона втрачає рідну матір назавжди, але й знаходить нову родину – грубу «жінку-шафу» Розу та чоловіка зі срібними очима Ганса. Із «Крадійкою книжок» так чи інашке задумуєшся про відносини у власному домі та переосмислюєш значення вислову «батьківська любов»


ЗАВДАННЯ:
1.Прочитати твір М.Зузака "Крадійка книжок".
2.Підібрати цитати до характеристики образів твору.

АК-34 Художня культура

АК-34 
Художня культура

Тема: "Фламандський і голландський живопис Рубенса і Рембрандта"

Навчальні матеріали до зазначеної теми ви знайдете в електронній версії підручника на сторінках 55-62.

ЗАВДАННЯ:
- Опрацювати матеріали підручника на сторінках 55-162.
- Підготувати розповідь про творчість художників.
- Написати відгук на одну із картин.


АК-33 Художня культура

АК-33
Художня культура

Тема: "Простір культури і зустріч в ньому. Мистецтво- посередник між культурами"

     Навчальний матеріал до теми уроку  "Простір культури і зустріч в ньому. Мистецтво- посередник між культурами" ви знайдете у підручнику "Художня культура. 11 клас" на сторінках 166-169. 
     Електронна версія піручника розміщена у блозі викладача.

    ЗАВДАННЯ:
- Опрацювати матеріали підручника на сторінках 166-169.
- Підготувати розповідь про одного всесвітньо відомих діячів культури.
- Написати відгук на улюблений твір мистецтва.

АК-33 Захист Вітчизни

АК-33
Захист Вітчизни

Тема: "Засоби першої медичної допомоги"

Аптечка універсальна - це набір виробів медичного призначення та лікарських засобів, призначений для своєчасного надання першої домедичної само- та взаємодопомоги.

Аптечка містить вироби для обробки і перев'язки ран, антисептичні, серцеві засоби, засоби при отруєннях, інші допоміжні засоби, а також довідник з надання першої допомоги та рекомендації щодо застосування вкладень.
 
ПЕРЕЛІК ВКЛАДЕНЬ
Найменування засобів
Специфікація
Кіл-ть
1. Засоби для зупинки кровотечі, накладання пов'язок при травмах
1.1
Бинт марлевий стерильний
5 м х 10 см
1
1.2
Бинт марлевий нестерильний
5 м х 10 см
2
1.3
Вата нестерильна
25 г
1
1.4
Джгут для зупинки кровотечі, з маячком
текстильний
1
1.5
Лейкопластир бактерицидний
1,9 см х 7,2 см
4
1.6
Серветки для обробки шкіри з фурагіном
10 см х 13 см, №1
1
2. Антисептичні та дезінфікуючі засоби для обробки шкіри
2.1
Серветки для обробки шкіри з розчином перекису водню
10 см х 13 см, №1
2
2.2
Серветки для обробки шкіри з хлоргексидином
10 см х 13 см, №1
2
2.3
Серветки для обробки шкіри з розчином аміаку
10 см х 13 см, №1
1
3. Засоби для штучної вентиляції легенів
3.1
Пристрій для штучного дихання
одноразовий
1
4. Знеболюючі засоби
4.1
Анальгін таблетки
№10
1
5. Серцеві засоби
5.1
Валідол таблетки
№6
1
6. Кошти при отруєннях (ентеросорбенти)
6.1
Вугілля активоване таблетки
№10
1
7. Додаткові засоби та вкладення
7.1
Ватні палички
двосторонні
2
7.2
Пінцет
11,5 см
1
7.3
Довідник
ОДП
1
7.4
Рекомендації
щодо застосування вкладень
1
7.5
Сертифікат
контроль якості
1
7.6
Футляр
твердий або м'який
1

Увага!!! При закінченні терміну придатності або використанні склад аптечки необхідно обновляти.

Характеристики: Твердий футляр із пластику. Розмір: 17,5 см х 15см х 6см. На замовлення можлива комплектація в м'який тканинний футляр.

Нормативно-технічне регулювання. ТУ У 21.2-38929750-003: 2014. Технічний регламент щодо медичних виробів №753 від 02.10.2013 р Декларація про відповідність № 02 від 29.06.2016 р Аптечка медична першої допомоги внесена до Державного Реєстру ГЛЗ під № 1557.