вторник, 12 мая 2020 г.
вторник, 21 апреля 2020 г.
БК-26 Стандартизація
БК-26
Стандартизація та сертифікація
Тема: "Обов`язкова та добровільна сертифікації"
Правила обов'язкової сертифікації послуг харчування 1. Галузь застосування 1.1. Правила обов'язкової сертифікації послуг харчування (далі - Правила) встановлюють вимоги щодо проведення обов'язкової сертифікації послуг харчування в Українській державній системі сертифікації продукції - Системі сертифікації УкрСЕПРО (надалі - Система). 1.2. Цей документ встановлює порядок, процедури та вимоги проведення обов'язкової сертифікації послуг харчування, що надаються суб'єктами туристичної діяльності згідно з статтею 15 Закону України "Про туризм" ( 324/95-ВР ). 1.3. Вимоги цих Правил є обов'язковими для органів з сертифікації послуг харчування, що акредитовані в Системі (далі - ОС ПХ), акредитованих випробувальних лабораторій (центрів) та суб'єктів туристичної діяльності, що надають послуги харчування. 1.4. Правила розроблено на підставі Законів України "Про туризм", "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ), "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ).
5. Порядок та процедури проведення робіт з
обов'язкової сертифікації послуг харчування
5.1. Порядок проведення сертифікації послуг харчування
передбачає:
подання заявки на сертифікацію послуг харчування;
розгляд та прийняття рішення за заявкою з зазначенням схеми
сертифікації;
відбір, ідентифікацію та випробування зразків кулінарної
продукції (вибіркова перевірка послуги);
обстеження процесу надання послуги згідно з зазначеною схемою
сертифікації;
атестацію виробництва згідно з зазначеною схемою
сертифікації;
сертифікацію системи якості згідно з зазначеною схемою
сертифікації;
аналіз одержаних результатів з метою прийняття рішення щодо
можливості видачі сертифіката відповідності;
оформлення сертифіката відповідності та реєстрація
сертифіката відповідності в Реєстрі Системи та видачу його
заявнику за позитивними результатами обов'язкової сертифікації
послуг харчування;
технічний нагляд за стабільністю надання сертифікованої
послуги харчування;
інформування щодо результатів обов'язкової сертифікації
послуг харчування.
5.2. Подання заявки на сертифікацію послуг харчування
5.2.1. Для проведення обов'язкової сертифікації послуг
харчування в Системі заявник подає заявку до будь-якого з
акредитованих у Системі органів з сертифікації послуг харчування,
а за відсутності інформації про його наявність - до Держстандарту
України. Форма заявки наведена в додатку 1. 5.2.2. Заявник разом із заявкою подає в ОС ПХ заповнену опитувальну анкету згідно з формою, що наведена в додатку 2, а також вихідну документацію для проведення оцінки підприємства. Перелік запитань опитувальної анкети може уточнюватись у процесі розгляду заявки. 5.2.3. Заявку розглядає орган із сертифікації, який: реєструє заявку в журналі обліку і розпочинає окрему справу про обов'язкову сертифікацію послуг харчування, в якій надалі зберігаються все листування і документи сертифікації; проводить експертизу заявки щодо правильності заповнення реквізитів, наявності та актуалізації вказаних у заявці нормативних документів на послугу.Необхідно відзначити, що сертифікація продукції в Україні провадиться досить широко, на відміну від сертифікації послуг, що надаються споживачеві в підприємствах ресторанного господарства.Перетворення готельного і ресторанного господарства на високорентабельну галузь економіки вимагає проведення сертифікації послуг готельно- ресторанного господарства. Закон України «Про безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» визначив обов’язковість проведення сертифікації цих послуг.В Україні розрізняють обов’язкову та добровільну сертифікацію.Обов’язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб’єктами господарювання, передбачає перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.Добровільна сертифікація може проводитися з ініціативи самих суб’єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, які не є обов’язковими (на договірних засадах).Організаційною основою сертифікації підприємствами продукції є мережа державних випробувальних центрів (ДВЦ) для найважливіших видів товарів і послуг виробничо-технічного та культурно-побутового призначення.Сертифікація послуг із тимчасового розміщення (проживання) та послуг ресторанного господарства проводиться в Українській державній системі сертифікації продукції - Системі сертифікації УкрСЕПРО відповідно до «Правил сертифікації послуг із розміщення» та «Правил обов’язкової сертифікації послуг ресторанного господарства», затверджених наказом Держстандарту України від 27.01.99 р. № 37.Об'єктами обов'язкової сертифікації в Системі УкрСЕПРО за цими Правилами є готельні послуги, що надаються суб'єктами туристичної діяльності (готелі, мотелі, туристичні бази, гірські притулки, кемпінги, оздоровчі заклади, заклади відпочинку, місця для короткотермінового проживання в інших приміщеннях), послуги ресторанного господарства, процес надання послуг.Обов’язкова сертифікація готельних послуг і послуг ресторанного господарства здійснюється на відповідність обов’язковим нормативним документам (НД), що діють в Україні, в частині безпеки для життя і здоров’я людей, захисту їхнього майна й охорони навколишнього середовища.Добровільна сертифікація готельних послуг і послуг ресторанного господарства здійснюється на відповідність вимогам, які не внесені в нормативних документах до обов’язкових. При цьому сертифікація на відповідність усім обов’язковим вимогам проводиться обов’язково.Сертифікація послуг ресторанного господарства здійснюється на відповідність стандартам:ü ГОСТ 30389-95 «Общественное питание. Классификация предприятий»;ü ГОСТ 30523-97 «Услуги общественного питания. Общие требования»;ü ГОСТ 30390-95 «Общественное питание. Кулинарная продукція,реализуемая населению. Общие технические условия»;ГОСТ 30524-97 «Общественное питание. Требования к обслуживающему персоналу».Під час проведення обов’язкової сертифікації послуг, наданих підприємствами ресторанного господарства, усі вимоги можна згрупувати за напрямками:ü протипожежні – згідно з ГОСТ 12.1.004-91 «Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования»;ü із енергобезпеки – згідно з ДНАСП 0.00-1.21-98 «Правила безопасности эксплуатации электроутановок потребителей»;ü екологічні – згідно з ГОСТ 30523-97 «Услуги общественного питания. Общие требования»;ü СанПіН 42-123-57777-91 «Санитарные правила для предприятий общественного питания, включающие кондитерские цехи ипредприятия, вырабатывающие мягкое мороженое»;ü СНіП 2.08.02-89 «Общественные здания и сооружения»;ü метрологічні – згідно з постановою Кабінету Міністрів України від08.02.95 р. №108 «Про порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення»;санітарно-гігієнічні – згідно з СанПіН 42-123-4117-86 «Санитарные правила. Условия, сроки хранения особо скоропортящихся продуктов»; Сан- ПіН 42-123-5777-91«Санитарные правила для предприятий общественного питания, включающие кондитерские цехи и предприятия, вырабатывающие мягкое мороженое»;санітарно-технічні (за рівнем шуму, вібрації, освітлення, стану мікроклімату) – згідно з СанПіН 42-123-5777-91 «Санитарные правила для предприятий общественного питания, включающие кондитерские цехи и предп- риятия, вырабатывающие мягкое мороженое»;організаційно-технічні та технологічні, включаючи кадрові.Добровільна сертифікація послуг ресторанного господарства здійснюється на відповідність підприємства встановленому типу і класу («люкс», «вищий», «перший» - для барів і ресторанів). Для кожного типу підприємства ресторанного господарства (ресторан, ресторан при готелі, бар, кафе) розроблені відповідні акти, за якими провадиться процес обстеження підприємства під час проведення добровільної сертифікації на відповідність підприємства ресторанного господарства встановленого типу та класу.Для фахівця ресторанного господарства детально треба знати організаційно-технічні та технологічні вимоги до безпеки послуг, які надаються споживачам у підприємствах ресторанного господарства різних типів і класів, а також громадянами-підприємцями.Послуга харчування – це послуга з виготовлення кулінарної продукції та створення умов для її реалізації та споживання, тобто процес надання послуги харчування складається з двох стадій:1) стадії виготовлення кулінарної продукції, яка під час сертифікації перевіряється на технологічні вимоги безпеки;2) стадії реалізації та організації споживання кулінарної продукції, яка перевіряється на організаційно-технічні вимоги безпеки.Процедура проведення сертифікації готельних послуг і послуг ресторанного господарства включає:– подання до органу з сертифікації заявки з заповненою опитувальною анкетою та документами, необхідними для попередньої оцінки підприємства;– реєстрацію, розгляд та експертизу органом із сертифікації поданих заявником документів;– прийняття рішення за заявкою органом із сертифікації;– укладення договорів між виконавцями робіт із сертифікації, зазначеними в рішенні, та підприємством-заявником;– обстеження підприємства-заявника з оцінкою надання послуг за попередньо розробленою програмою (обов’язкова сертифікація, або добровільна сертифікація, або обов’язкова і добровільна сертифікація одночасно);– аналіз отриманих результатів обстеження шляхом оформлення відповідних актів і прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності;– укладення ліцензійної угоди та видача сертифіката відповідності;– здійснення технічного нагляду за сертифікованими послугами, що надаються;– коригувальні заходи при порушенні відповідності послуг установленим вимогам.Для подачі заявки підприємство готельного або ресторанного господарства одержує в органі з сертифікації бланки заявки, опитувальні анкети та перелік документів, які необхідно подати разом із заявкою.На основі аналізу наданих документів орган із сертифікації готує Рішення, яке може передбачати участь в обстеженні, крім аудиторів, фахівців інших організацій, а також проведення лабораторіями в Системі УкрСЕПРО випробувань зразків продукції підприємства-заявника. Унаслідок аналізу може постати необхідність у наданні інших документів, що також зазнача- ється в Рішенні з установленням терміну їхнього надання.Орган із сертифікації може розпочати обстеження підприємства тільки за умови надання йому всіх документів, передбачених переліком рішенням. Затверджене рішення передається усім учасникам обстеження та підприємству-заявнику. Одночасно укладається договір між заявником та органом із сертифікації, у якому передбачається проведення необхідного комплексу робіт у два етапи:– експертиза наданих матеріалів і підготовка рішення;– проведення обстеження з прийняттям рішення про видачу (невидачу) сертифікату відповідності.За кожним із етапів підприємству-заявнику виставляється рахунок (оплата має бути проведена до початку обстеження підприємства).У випадку негативного результату сертифікації заявник не звільняється від оплати за виконані роботи. Якщо рішенням передбачені випробування продукції в акредитованих лабораторіях, а також залучення фахівців із інших організацій, то з ними заявник укладає окремі договори.Керівництво підприємства має створити всі умови для роботи комісії з обстеження підприємства (приміщення, необхідні документи, безперешкодний доступ до всіх приміщень, де проводяться роботи з надання послуг). Під час здійснення комісією програми обстеження може постати необхідність у випробуванні сировини, напівфабрикатів і готової кулінарної продукції, не передбачених рішенням, які викликають сумніви щодо безпеки. У цьому випадку керівник комісії має право прийняти рішення стосовно проведення випробування цієї продукції.Після закінчення робіт, передбачених програмою обстеження, й отримання протоколів випробувань продукції (якщо такі проводилися), комісія оформлює звіт із пропозиціями про доцільність видачі сертифіката відповідності підприємству або необхідності проведення коригувальних заходів і готується відповідне рішення. Остаточне рішення про видачу (невидачу) сертифіката відповідності приймає керівник органу з сертифікації.За позитивного рішення про видачу сертифіката орган готує ліцензійну угоду, що укладається з підприємством на термін (на розсуд органу) до одного року. Термін дії сертифікату не може перевищувати строку дії ліцензійної угоди. При цьому приймається рішення про періодичність проведення технічного нагляду за стабільністю надання сертифікованих послуг.Індустрія готельно-ресторанного господарства введенням стандартів, застосуванням сертифікації послуг визначає способи та критерії оцінки якості своєї діяльності та дозволяє створити у споживачів упевненість у тому, що послуги надаються в межах чітко визначених норм і правил, сформувати адекватні очікування перед початком користування послугами.Таким чином, стандартизація покликана забезпечити та встановити, а ліцензування та сертифікація – підтвердити безпеку та рівень якості послуг. Разом вони є найважливішими інструментами управління якістю послуг готельно-ресторанного господарства та захисту прав споживачів.
среда, 8 апреля 2020 г.
АК-33 Захист Вітчизни
АК-33Захист ВітчизниТема: "Зупинка кровотечі"
Перша долікарська допомога потерпілому працівникові — це проведення заходів для збереження йому здоров'я і життя, які необхідно виконати до втручання медичних працівників.
Починаючи допомогу, необхідно з'ясувати характер можливого ураження потерпілого.
Для надання допомоги потерпілому необхідно:
— негайно припинити вплив на нього небезпечних і шкідливих факторів: дію кислоти, лугу, електричного струму, газу, витягти з води, вогню, вивільнити з-під механізмів, завалу, вивести чи винести з небезпечної зони та ін.;
— визначити функціональний стан організму потерпілого: наявність свідомості; характер дихання, пульсу; реакцію зіниць очей на світло; температуру тіла та характер пошкоджень: наявність ран і характер кровотечі, вивихів і переломів;
— розпочати надання допомоги: зупинку кровотечі, накладання пов'язок, шин, промивання шлунку, проведення масажу серця чи штучного дихання.
Тимчасова зупинка кровотечі навіть при пошкодженні великих кровоносних судин доступна самим потерпілим (якщо вони при свідомості) або людям, що їх оточують. Крім кровотечі, великою небезпекою для життя є втрата свідомості, стан шоку, опіки, переломи та інші пошкодження.
Кровотечі. За характером кровотечі завжди можна визначити, які судини пошкоджені. При капілярній з найдрібніших судин кров сочиться, з'являється у вигляді маленьких крапель, які зливаються і поступово стікають з поверхні рани.
Артеріальна кровотеча — кров яскраво-червоного кольору, витікає з рани під напором уривчастим струменем, пульсує в такт скорочення серця.
Венозна кровотеча — кров темно-вишневого кольору, витікає безперервним струменем.
При капілярній кровотечі потрібно підняти пошкоджену частину тіла або накласти тиснучу стерильну пов'язку. Кровотечу з дрібних артерій і невеликих венозних судин спиняють тиснучою пов'язкою, для чого, не торкаючись рани, звільняють від одягу місце поранення і накладають стерильну пов'язку. Якщо немає бинта, можна використати чисту бавовняну тканину, розірвавши її смугами і прогладивши кілька разів гарячою праскою. Для пов'язки можна використати й хустку.
Сильну артеріальну і венозну кровотечу тимчасово зупиняють за допомогою джгута або закрутки (рис. 1). Джгут на кінцівку накладається тоді, коли тиснуча пов'язка не дає ефекту або потрібно швидко зупинити сильну кровотечу з великих судин.
Спеціальні кровоспинні джгути виготовляють із гуми або тканини. Якщо немає спеціально виготовлених джгутів, матеріалом для джгутів може бути еластична гумова трубка, хустка, носова хусточка, краватка, рушничок.
Тиснучу закрутку накладають на кінцівки, а також стегно чи плече вище місця поранення (кровотечі). Під нього підкладають якусь тканину (одяг, рушник і т. д.). Джгут розтягують обома руками і кладуть оберти так, щоб вони лягали один на одний не ослаблюючи, кінці джгута необхідно скріпити.
У Велику Вітчизняну війну був запропонований простий, зручний і надійний спосіб зупинки кровотечі за допомогою солдатського паска. Звичайний пасок береться в руки так, як показано на рис. 2. Потім його складають удвічі і складений кінець протягують через пряжку. Розтягнувши пасок, одержують подвійну петлю (рис. 2, а, б), у яку продівають пошкоджену кінцівку поверх одягу і поступово, легко підтягують, стежачи за тим, щоб пасок щільно облягав цю кінцівку. Петлі затягують щільніше, до зупинки кровотечі з рани (рис. 2, в). Щоб зняти джгут, беруть однією рукою кінцівку нижче накладеного паска, другою рукою крутять петлю у зворотному напрямку, при цьому великим пальцем треба взяти пасок біля пряжки (рис. 2, г, д).
Рис. 1. Зупинка кровотечі за допомогою закрутки:
а — утворення вузла; б — закручування; в — закріплення палички
Рис. 2. Зупинка кровотечі за допомогою паска: а, б, в – накладання паска; г,д – знімання паска
Правильно накладений джгут спричиняє побіління кінцівки нижче джгута, тому що в цій ділянці припиняється приплив і відтік крові. Якщо джгут накладений неправильно, не туго, то кровотеча не припиняється, а навпаки посилюється, оскільки виявляються стиснутими тільки вени, які лежать поверхнево, а артерія лежить глибше вен і продовжує наповнюватися кров'ю. В результаті відтік крові зі стиснутих вен припиняється, а приплив крові продовжується, через це в кінцівці утворюється застій крові і набряк. Кінцівка синіє, набрякає, а кровотеча посилюється. Термін накладеного джгута чи закрутки — не більше 1,5—2 год. Якщо за обставинами необхідне більш тривале накладання джгута на кінцівках, його послаблюють на 5—6 хв, а потім знову затягують. Під джгут обов'язково потрібно покласти записку із зазначенням часу його накладання.
Якщо через 5—10 хв після зняття джгута кровотеча не відновилась, можна вважати, що вона зупинена, але везти такого потерпілого потрібно обережно, оберігаючи його від поштовхів.
При неправильному користуванні джгутом або якщо залишити його на кінцівці понад 2 год можливе омертвіння кінцівки, параліч ряду м'язових груп.
У тих місцях, де неможливо накласти джгут, а на короткий строк також і на кінцівках, застосовують пальцьове притискання артерій до кісток, до яких прилягають ці судини. Для цього потрібно знати розміщення артерій їх притискання (рис. 3).
Пальцеве притискання великих артерій проводять у певних місцях:
— при кровотечах із ран на голові двома-трьома пальцями притискують височну артерію спереду вуха, на рівні брови до прилягаючої кістки (рис. 4, а);
— при артеріальній кровотечі з рани на щоці можна притиснути артерію нижньої щелепи. Для цього великим пальцем притискують судину до краю нижньої щелепи на середині відстані між підборіддям і кутом нижньої щелепи (рис. 4, б);
— сильну кровотечу з ран на голові чи обличчі можна зупинити притисканням однієї із сонних артерій. Сонну артерію притискають великим пальцем руки. Праву сонну артерію притискають лівою рукою, можна притиснути артерію 2, 3, 4, 5 пальцями правої руки (рис. 4, в). Сонні артерії живлять мозок, тому обидві сонні артерії здавлювати не можна: це призведе до небезпечної для життя непритомності внаслідок гострого недокрів'я центральної нервової системи;
Рис. 3. Розміщення головних артерій людини (а) і місця їх притискання (б): 1 — стегнова; 2 — плечова; 3 — підключична; 4 — височна; 5 — сонна; 6 — пахова; 7 — ліктьова; 8 — променева; 9 — передня високогомілкова
Рис. 4. Пальцеве притискання артерій при кровотечі: а — височної (із ран на голові); б — нижньощелепної (із ран на щоці); в — сонної (із ран на голові і обличчі); г — плечової (із ран нижньої частини плеча, передпліччя і кисті); д — ліктьової і променевої (із ран кисті); е — стегнової (із ран нижніх кінцівок)
— при кровотечах із ран на плечі у верхній його частині в області плечового суглобу і надпліччя притискують підключичну артерію до 1 ребра в надключичному заглибленні. Той, хто подає допомогу, стає збоку і спереду від потерпілого. Судину притискають великим пальцем, а інші чотири пальці руки розміщують на верхній частині спини пораненого;
— при пораненні плеча пахову артерію притискають стуленими пальцями рук до головки плечової кістки;
— кровотечу з ран нижньої частини плеча, передпліччя і кисті зупиняють притисканням плечової артерії до плечової кістки (рис. 4, г). Для цього великим пальцем руки притискують судину до плечової кістки, натискуючи в області зовнішнього краю згинального м'яза плеча. Іншими пальцями охоплюють плече ззовні та знизу. Стояти потрібно обличчям до пораненого, поранену руку тримати піднятою догори;
— при кровотечі на кисті притискують ліктьову і променеву артерію (рис. 4, д);
— при кровотечі з нижніх кінцівок притискують стегнову артерію великим пальцем або чотирма пальцями однієї руки до лобкової кістки від середини стегна в області паху (рис. 4, е).
Пальцеве притискування великих судин, особливо в місцях, де багато м'яких тканин (м'язи, жирова клітковина), дуже стомлююче. Притискувати треба з достатньою силою, щоб стиснути судину, інакше кровотеча не зупиниться.
Артеріальну кровотечу в області кінцівок можна зупинити сильним згинанням кінцівки в суглобі. Так, при пораненні судин передпліччя зігнуту руку в лікті із закладеним у ліктьовий згин валиком із тканини прибинтовують до плеча (рис. 5, а).
Рис. 5. Максимальне згинання кінцівок у суглобах для зупинки кровотечі з: а — передпліччя; б — плеча; в — гомілки; г — стегна
Рис. 6. Тимчасова зупинка кровотечі з підключичної артерії відведеням рук назад
Щоб зупинити кровотечу із судин плеча, валик підкладають у пахову ямку, а руку, зігнуту в лікті, прив'язують до тулуба, обмотуючи бинт навколо грудей (рис. 5, б).
При пораненнях судин гомілки і підколінної артерії ногу згинають у колінному суглобі, поклавши попередньо на згинальну поверхню суглобу валик із тканини, гомілку прив'язують до стегна (рис. 5, в).
Для зупинки кровотечі із судин стегна і пахової області нижню кінцівку згинають у колінному і тазостегновому суглобах так, що стегно підтягується до живота. У паховий згин кладеться валик, і вся кінцівка закріплюється пов'язками через гомілку і поясничну область (рис. 5, г).
При сильній кровотечі у паховій ямці або в області ключиці обидва лікті із зігнутими передпліччями відводять назад і закріплюють пов'язкою (рис. 6).
Метод згинання кінцівок у суглобах не можна застосовувати при внутрішньосуглобових переломах та інших пошкодженнях суглобів.
При кровотечі з носа розстібають комір, на спинку носа кладуть намочену в холодній воді носову хусточку, рушник, а крила носа притискують великим і вказівним пальцями до носової перегородки.
При легеневих кровотечах ознакою пошкодження тканини легень є кровохаркання. Потерпілого необхідно покласти в ліжко в напівсидячому положенні, заборонити вставати і робити різкі рухи. Можна давати пити слабо підсолену воду. Якщо кровохаркання незначне або припинилося зовсім, потерпілого слід відправити в лікарню, уникаючи під час транспортування трясіння.
При шлункових кровотечах характерною ознакою є кров'яне блювання з виділенням крові темного кольору, подібне до "кавової гущі".
При всіх внутрішніх кровотечах потрібна термінова лікарська допомога.
При здавлюваннях, ударах із розтрощенням тканини, слід накласти джгут як і при кровотечах, щоб запобігти висмоктуванню продуктів розпаду змертвілих тканин. На розтрощену кінцівку накладають стерильну пов'язку і шину.
Вивихом називають зміщення кісток у ділянці суглобів, що супроводжується розривом зв'язок або навколосуглобних сумок. Перша допомога — накладання тугої пов'язки і шини. Без медичного працівника не треба намагатися вправити вивих, щоб не завдати додаткової травми.
Починаючи допомогу, необхідно з'ясувати характер можливого ураження потерпілого.
Для надання допомоги потерпілому необхідно:
— негайно припинити вплив на нього небезпечних і шкідливих факторів: дію кислоти, лугу, електричного струму, газу, витягти з води, вогню, вивільнити з-під механізмів, завалу, вивести чи винести з небезпечної зони та ін.;
— визначити функціональний стан організму потерпілого: наявність свідомості; характер дихання, пульсу; реакцію зіниць очей на світло; температуру тіла та характер пошкоджень: наявність ран і характер кровотечі, вивихів і переломів;
— розпочати надання допомоги: зупинку кровотечі, накладання пов'язок, шин, промивання шлунку, проведення масажу серця чи штучного дихання.
Тимчасова зупинка кровотечі навіть при пошкодженні великих кровоносних судин доступна самим потерпілим (якщо вони при свідомості) або людям, що їх оточують. Крім кровотечі, великою небезпекою для життя є втрата свідомості, стан шоку, опіки, переломи та інші пошкодження.
Кровотечі. За характером кровотечі завжди можна визначити, які судини пошкоджені. При капілярній з найдрібніших судин кров сочиться, з'являється у вигляді маленьких крапель, які зливаються і поступово стікають з поверхні рани.
Артеріальна кровотеча — кров яскраво-червоного кольору, витікає з рани під напором уривчастим струменем, пульсує в такт скорочення серця.
Венозна кровотеча — кров темно-вишневого кольору, витікає безперервним струменем.
При капілярній кровотечі потрібно підняти пошкоджену частину тіла або накласти тиснучу стерильну пов'язку. Кровотечу з дрібних артерій і невеликих венозних судин спиняють тиснучою пов'язкою, для чого, не торкаючись рани, звільняють від одягу місце поранення і накладають стерильну пов'язку. Якщо немає бинта, можна використати чисту бавовняну тканину, розірвавши її смугами і прогладивши кілька разів гарячою праскою. Для пов'язки можна використати й хустку.
Сильну артеріальну і венозну кровотечу тимчасово зупиняють за допомогою джгута або закрутки (рис. 1). Джгут на кінцівку накладається тоді, коли тиснуча пов'язка не дає ефекту або потрібно швидко зупинити сильну кровотечу з великих судин.
Спеціальні кровоспинні джгути виготовляють із гуми або тканини. Якщо немає спеціально виготовлених джгутів, матеріалом для джгутів може бути еластична гумова трубка, хустка, носова хусточка, краватка, рушничок.
Тиснучу закрутку накладають на кінцівки, а також стегно чи плече вище місця поранення (кровотечі). Під нього підкладають якусь тканину (одяг, рушник і т. д.). Джгут розтягують обома руками і кладуть оберти так, щоб вони лягали один на одний не ослаблюючи, кінці джгута необхідно скріпити.
У Велику Вітчизняну війну був запропонований простий, зручний і надійний спосіб зупинки кровотечі за допомогою солдатського паска. Звичайний пасок береться в руки так, як показано на рис. 2. Потім його складають удвічі і складений кінець протягують через пряжку. Розтягнувши пасок, одержують подвійну петлю (рис. 2, а, б), у яку продівають пошкоджену кінцівку поверх одягу і поступово, легко підтягують, стежачи за тим, щоб пасок щільно облягав цю кінцівку. Петлі затягують щільніше, до зупинки кровотечі з рани (рис. 2, в). Щоб зняти джгут, беруть однією рукою кінцівку нижче накладеного паска, другою рукою крутять петлю у зворотному напрямку, при цьому великим пальцем треба взяти пасок біля пряжки (рис. 2, г, д).
Рис. 1. Зупинка кровотечі за допомогою закрутки:
а — утворення вузла; б — закручування; в — закріплення палички
Рис. 2. Зупинка кровотечі за допомогою паска: а, б, в – накладання паска; г,д – знімання паска
Правильно накладений джгут спричиняє побіління кінцівки нижче джгута, тому що в цій ділянці припиняється приплив і відтік крові. Якщо джгут накладений неправильно, не туго, то кровотеча не припиняється, а навпаки посилюється, оскільки виявляються стиснутими тільки вени, які лежать поверхнево, а артерія лежить глибше вен і продовжує наповнюватися кров'ю. В результаті відтік крові зі стиснутих вен припиняється, а приплив крові продовжується, через це в кінцівці утворюється застій крові і набряк. Кінцівка синіє, набрякає, а кровотеча посилюється. Термін накладеного джгута чи закрутки — не більше 1,5—2 год. Якщо за обставинами необхідне більш тривале накладання джгута на кінцівках, його послаблюють на 5—6 хв, а потім знову затягують. Під джгут обов'язково потрібно покласти записку із зазначенням часу його накладання.
Якщо через 5—10 хв після зняття джгута кровотеча не відновилась, можна вважати, що вона зупинена, але везти такого потерпілого потрібно обережно, оберігаючи його від поштовхів.
При неправильному користуванні джгутом або якщо залишити його на кінцівці понад 2 год можливе омертвіння кінцівки, параліч ряду м'язових груп.
У тих місцях, де неможливо накласти джгут, а на короткий строк також і на кінцівках, застосовують пальцьове притискання артерій до кісток, до яких прилягають ці судини. Для цього потрібно знати розміщення артерій їх притискання (рис. 3).
Пальцеве притискання великих артерій проводять у певних місцях:
— при кровотечах із ран на голові двома-трьома пальцями притискують височну артерію спереду вуха, на рівні брови до прилягаючої кістки (рис. 4, а);
— при артеріальній кровотечі з рани на щоці можна притиснути артерію нижньої щелепи. Для цього великим пальцем притискують судину до краю нижньої щелепи на середині відстані між підборіддям і кутом нижньої щелепи (рис. 4, б);
— сильну кровотечу з ран на голові чи обличчі можна зупинити притисканням однієї із сонних артерій. Сонну артерію притискають великим пальцем руки. Праву сонну артерію притискають лівою рукою, можна притиснути артерію 2, 3, 4, 5 пальцями правої руки (рис. 4, в). Сонні артерії живлять мозок, тому обидві сонні артерії здавлювати не можна: це призведе до небезпечної для життя непритомності внаслідок гострого недокрів'я центральної нервової системи;
Рис. 3. Розміщення головних артерій людини (а) і місця їх притискання (б): 1 — стегнова; 2 — плечова; 3 — підключична; 4 — височна; 5 — сонна; 6 — пахова; 7 — ліктьова; 8 — променева; 9 — передня високогомілкова
Рис. 4. Пальцеве притискання артерій при кровотечі: а — височної (із ран на голові); б — нижньощелепної (із ран на щоці); в — сонної (із ран на голові і обличчі); г — плечової (із ран нижньої частини плеча, передпліччя і кисті); д — ліктьової і променевої (із ран кисті); е — стегнової (із ран нижніх кінцівок)
— при кровотечах із ран на плечі у верхній його частині в області плечового суглобу і надпліччя притискують підключичну артерію до 1 ребра в надключичному заглибленні. Той, хто подає допомогу, стає збоку і спереду від потерпілого. Судину притискають великим пальцем, а інші чотири пальці руки розміщують на верхній частині спини пораненого;
— при пораненні плеча пахову артерію притискають стуленими пальцями рук до головки плечової кістки;
— кровотечу з ран нижньої частини плеча, передпліччя і кисті зупиняють притисканням плечової артерії до плечової кістки (рис. 4, г). Для цього великим пальцем руки притискують судину до плечової кістки, натискуючи в області зовнішнього краю згинального м'яза плеча. Іншими пальцями охоплюють плече ззовні та знизу. Стояти потрібно обличчям до пораненого, поранену руку тримати піднятою догори;
— при кровотечі на кисті притискують ліктьову і променеву артерію (рис. 4, д);
— при кровотечі з нижніх кінцівок притискують стегнову артерію великим пальцем або чотирма пальцями однієї руки до лобкової кістки від середини стегна в області паху (рис. 4, е).
Пальцеве притискування великих судин, особливо в місцях, де багато м'яких тканин (м'язи, жирова клітковина), дуже стомлююче. Притискувати треба з достатньою силою, щоб стиснути судину, інакше кровотеча не зупиниться.
Артеріальну кровотечу в області кінцівок можна зупинити сильним згинанням кінцівки в суглобі. Так, при пораненні судин передпліччя зігнуту руку в лікті із закладеним у ліктьовий згин валиком із тканини прибинтовують до плеча (рис. 5, а).
Рис. 5. Максимальне згинання кінцівок у суглобах для зупинки кровотечі з: а — передпліччя; б — плеча; в — гомілки; г — стегна
Рис. 6. Тимчасова зупинка кровотечі з підключичної артерії відведеням рук назад
Щоб зупинити кровотечу із судин плеча, валик підкладають у пахову ямку, а руку, зігнуту в лікті, прив'язують до тулуба, обмотуючи бинт навколо грудей (рис. 5, б).
При пораненнях судин гомілки і підколінної артерії ногу згинають у колінному суглобі, поклавши попередньо на згинальну поверхню суглобу валик із тканини, гомілку прив'язують до стегна (рис. 5, в).
Для зупинки кровотечі із судин стегна і пахової області нижню кінцівку згинають у колінному і тазостегновому суглобах так, що стегно підтягується до живота. У паховий згин кладеться валик, і вся кінцівка закріплюється пов'язками через гомілку і поясничну область (рис. 5, г).
При сильній кровотечі у паховій ямці або в області ключиці обидва лікті із зігнутими передпліччями відводять назад і закріплюють пов'язкою (рис. 6).
Метод згинання кінцівок у суглобах не можна застосовувати при внутрішньосуглобових переломах та інших пошкодженнях суглобів.
При кровотечі з носа розстібають комір, на спинку носа кладуть намочену в холодній воді носову хусточку, рушник, а крила носа притискують великим і вказівним пальцями до носової перегородки.
При легеневих кровотечах ознакою пошкодження тканини легень є кровохаркання. Потерпілого необхідно покласти в ліжко в напівсидячому положенні, заборонити вставати і робити різкі рухи. Можна давати пити слабо підсолену воду. Якщо кровохаркання незначне або припинилося зовсім, потерпілого слід відправити в лікарню, уникаючи під час транспортування трясіння.
При шлункових кровотечах характерною ознакою є кров'яне блювання з виділенням крові темного кольору, подібне до "кавової гущі".
При всіх внутрішніх кровотечах потрібна термінова лікарська допомога.
При здавлюваннях, ударах із розтрощенням тканини, слід накласти джгут як і при кровотечах, щоб запобігти висмоктуванню продуктів розпаду змертвілих тканин. На розтрощену кінцівку накладають стерильну пов'язку і шину.
Вивихом називають зміщення кісток у ділянці суглобів, що супроводжується розривом зв'язок або навколосуглобних сумок. Перша допомога — накладання тугої пов'язки і шини. Без медичного працівника не треба намагатися вправити вивих, щоб не завдати додаткової травми.
АК-14 Санітарія
АК-14
Гігієна та санітарія виробництва
Тема: "Санітарно-гігієнічні вимоги до теплової обробки харчових продуктів"
Основна мета теплової обробки продуктів - додати їжі певні органолептичні властивостей, зберегти при цьому її біологічну цінність, а також знищити мікрофлору. При правильно проведеної тепловій обробці гине вегетативна і частково спорова мікрофлора.
Розрізняють такі основні способи теплової обробки: варіння, смаження, тушкування, запікання, припускание. З гігієнічної точки зору кращий бактерицидний ефект досягається при варінні, тому що при цьому процесі відбувається більш рівномірне прогрівання продукту. Варити м'ясо слід шматками масою не більше 1-1,5 кг, товщиною не більше 8 см протягом 2 год.
Органолептичними ознаками готовності м'ясних виробів є виділення безбарвного соку в місці проколу і сірий колір на розрізі продукту, при цьому температура в центрі готових виробів повинна бути не нижче 85 град. C для натуральних рубаних виробів і не нижче 90 град. C для виробів з котлетної маси. При повній готовності птиці на зламі стегнової кістки не повинно бути червоного або рожевого кольору. Правильність виробленого процесу теплової обробки визначається лабораторним шляхом по фосфатазной і пероксидазною пробам.
Напівфабрикати з рубаного м'яса, м'яса птиці обсмажують 3-5 хв з двох боків до утворення піджареної скоринки, а потім доводять до готовності в духовці при температурі 250-280 град.C протягом 5-7 хв. Допускається жарка напівфабрикатів в жаровій шафі без попереднього обсмажування на плиті при температурі 250-270 град.C протягом 20 - 25 хв.
Розрізняють такі основні способи теплової обробки: варіння, смаження, тушкування, запікання, припускание. З гігієнічної точки зору кращий бактерицидний ефект досягається при варінні, тому що при цьому процесі відбувається більш рівномірне прогрівання продукту. Варити м'ясо слід шматками масою не більше 1-1,5 кг, товщиною не більше 8 см протягом 2 год.
Органолептичними ознаками готовності м'ясних виробів є виділення безбарвного соку в місці проколу і сірий колір на розрізі продукту, при цьому температура в центрі готових виробів повинна бути не нижче 85 град. C для натуральних рубаних виробів і не нижче 90 град. C для виробів з котлетної маси. При повній готовності птиці на зламі стегнової кістки не повинно бути червоного або рожевого кольору. Правильність виробленого процесу теплової обробки визначається лабораторним шляхом по фосфатазной і пероксидазною пробам.
Напівфабрикати з рубаного м'яса, м'яса птиці обсмажують 3-5 хв з двох боків до утворення піджареної скоринки, а потім доводять до готовності в духовці при температурі 250-280 град.C протягом 5-7 хв. Допускається жарка напівфабрикатів в жаровій шафі без попереднього обсмажування на плиті при температурі 250-270 град.C протягом 20 - 25 хв.
При варінні биточків на пару тривалість теплової обробки повинна бути не менше 20 хв.
У процесі варіння відбуваються втрати маси м'яса, різні фізико-хімічні зміни.
Особливу увагу при тепловій обробці слід приділяти схоронності вітаміну С.
Порційні шматки риби і вироби з рибного фаршу смажать на розігрітому жирі з двох боків до утворення піджареної скоринки, а потім доводять до готовності в духовці протягом 5 хв. при температурі 250 град.C.
Для приготування начинки для пиріжків та млинців фарш з м'яса або ліверу смажать на листі з жиром шаром не більше 3 см, періодично помішуючи, при температурі 250 град. C не менше 5-7 хв. Готовий фарш слід негайно охолодити і зберігати в охолодженому вигляді. Залишати фарш на наступний день не дозволяється.
Приготування кулінарних виробів в електрогрилях здійснюють відповідно до інструкцій з їх експлуатації, при цьому температура в товщі готового продукту повинна бути не нижче 85 град.C.
Виживання мікроорганізмів після теплової обробки залежить від:
а) товщини шматка м'яса або риби;
б) жирності виробів;
в) кількості жиру, використовуваного для смаження;
г) тривалості теплової обробки продукту;
д) температури всередині продукту.
У процесі варіння відбуваються втрати маси м'яса, різні фізико-хімічні зміни.
Особливу увагу при тепловій обробці слід приділяти схоронності вітаміну С.
Порційні шматки риби і вироби з рибного фаршу смажать на розігрітому жирі з двох боків до утворення піджареної скоринки, а потім доводять до готовності в духовці протягом 5 хв. при температурі 250 град.C.
Для приготування начинки для пиріжків та млинців фарш з м'яса або ліверу смажать на листі з жиром шаром не більше 3 см, періодично помішуючи, при температурі 250 град. C не менше 5-7 хв. Готовий фарш слід негайно охолодити і зберігати в охолодженому вигляді. Залишати фарш на наступний день не дозволяється.
Приготування кулінарних виробів в електрогрилях здійснюють відповідно до інструкцій з їх експлуатації, при цьому температура в товщі готового продукту повинна бути не нижче 85 град.C.
Виживання мікроорганізмів після теплової обробки залежить від:
а) товщини шматка м'яса або риби;
б) жирності виробів;
в) кількості жиру, використовуваного для смаження;
г) тривалості теплової обробки продукту;
д) температури всередині продукту.
З худого м'яса і м'яса сумнівної якості краще готувати тушковані блюда, тобто застосовувати більш жорсткий режим теплової обробки.
Велику небезпеку щодо виникнення на підприємствах громадського харчування випадків спалаху гострих кишкових інфекцій і харчових отруєнь становлять вироби із субпродуктів та гуляші. Особливо це небезпечно при порушенні технології їх виготовлення і недотриманні санітарного режиму на підприємстві.
При виготовленні м'ясо для гуляшу нарізають шматочками масою 50-60 г, обсмажують, а потім тушкують 1,5-2 години.
Субпродукти варять не менше 3 годин при повільному кипінні, рубці - 5-6 годин. Зварені субпродукти нарізають шматочками масою 20-40 г і тушкують ще протягом 30 хв у киплячому соусі, а потім на слабкому вогні.
Запеканки, паштети, омлети випікають на змащених жиром деку або порційній сковороді шаром 2,5 -3,0 см в духовці при t 180 - 200 ° С протягом 8 -10 хв. При цьому температура всередині виробу повинна досягти 90 ° С. Забороняється виготовлення омлету з меланжу.
Особливі санітарні вимоги пред'являються до виготовлення холодцю, так як холодець містить до 80% води, багато білків і є гарним живильним середовищем для розвитку мікроорганізмів. Особливо інтенсивно розвиваються мікроорганізми, якщо холодець заливають теплим бульйоном. Тому після заливання м'яса бульйоном необхідно ще повторне кип'ятіння протягом 10 хв. Посуд для розливу холодцю повинна бути добре вимита і додатково знешкоджена окропом або гострою парою. Остиглий холодець зберігають у холоді (+2 ... +6 ° С) не більше 12 годин.
При виготовленні гарнірів необхідно дотримуватися таких правил:
- при перемішуванні користуватися інвентарем, не торкаючись продукту руками;
- жир, що додається в гарніри, повинен бути попередньо підданий термічній обробці.
Охолодження киселів, компотів, приготованих в наплітних котлах, варто робити тільки в холодному цеху.
З дозволу територіальної санепідстанції для кожного конкретного підприємства громадського харчування за наявності необхідних умов допускається:
Велику небезпеку щодо виникнення на підприємствах громадського харчування випадків спалаху гострих кишкових інфекцій і харчових отруєнь становлять вироби із субпродуктів та гуляші. Особливо це небезпечно при порушенні технології їх виготовлення і недотриманні санітарного режиму на підприємстві.
При виготовленні м'ясо для гуляшу нарізають шматочками масою 50-60 г, обсмажують, а потім тушкують 1,5-2 години.
Субпродукти варять не менше 3 годин при повільному кипінні, рубці - 5-6 годин. Зварені субпродукти нарізають шматочками масою 20-40 г і тушкують ще протягом 30 хв у киплячому соусі, а потім на слабкому вогні.
Запеканки, паштети, омлети випікають на змащених жиром деку або порційній сковороді шаром 2,5 -3,0 см в духовці при t 180 - 200 ° С протягом 8 -10 хв. При цьому температура всередині виробу повинна досягти 90 ° С. Забороняється виготовлення омлету з меланжу.
Особливі санітарні вимоги пред'являються до виготовлення холодцю, так як холодець містить до 80% води, багато білків і є гарним живильним середовищем для розвитку мікроорганізмів. Особливо інтенсивно розвиваються мікроорганізми, якщо холодець заливають теплим бульйоном. Тому після заливання м'яса бульйоном необхідно ще повторне кип'ятіння протягом 10 хв. Посуд для розливу холодцю повинна бути добре вимита і додатково знешкоджена окропом або гострою парою. Остиглий холодець зберігають у холоді (+2 ... +6 ° С) не більше 12 годин.
При виготовленні гарнірів необхідно дотримуватися таких правил:
- при перемішуванні користуватися інвентарем, не торкаючись продукту руками;
- жир, що додається в гарніри, повинен бути попередньо підданий термічній обробці.
Охолодження киселів, компотів, приготованих в наплітних котлах, варто робити тільки в холодному цеху.
З дозволу територіальної санепідстанції для кожного конкретного підприємства громадського харчування за наявності необхідних умов допускається:
- виготовлення копченої та солоної риби, а також копчених м'ясних виробів, курей і качок ;
- соління і квашення овочів без герметичної упаковки готової продукції;
- виготовлення квасу.
Приготування страв з м'яса на мангалі (шашлики, купати тощо) у місцях відпочинку та на вулицях дозволяється тільки за умови виготовлення напівфабрикатів у стаціонарних підприємствах. Місця реалізації цих виробів повинні бути узгоджені з територіальною санепідстанцією. Для погодження місця реалізації цих виробів слід врахувати, що необхідно дотримання таких умов:
1.
Наявність кіоску або павільйону, підключеного до міських комунікацій, обладнаного холодильною шафою для зберігання напівфабрикатів;
2. використання для смаження готового деревного вугілля, металевих шампурів, а для відпустки - одноразового посуду;
3. здійснення смаження безпосередньо перед реалізацією;
4. наявність у працівників медичної книжки з відміткою про проходження необхідних обстежень;
5. дотримання працівниками правил особистої гігієни.
У теплий період року (тривалість його встановлюється на місцях) приготування і реалізація холодців і паштетів, заливних з м'яса, птиці, риби, млинчиків і пиріжків з м'ясним і ліверним фаршем та інших виробів підвищеного епідеміологічного ризику допускається тільки з дозволу установ Держсаннагляду. Цей дозвіл видається для кожного конкретного підприємства, виходячи з виробничих можливостей і кліматичних умов.
- соління і квашення овочів без герметичної упаковки готової продукції;
- виготовлення квасу.
Приготування страв з м'яса на мангалі (шашлики, купати тощо) у місцях відпочинку та на вулицях дозволяється тільки за умови виготовлення напівфабрикатів у стаціонарних підприємствах. Місця реалізації цих виробів повинні бути узгоджені з територіальною санепідстанцією. Для погодження місця реалізації цих виробів слід врахувати, що необхідно дотримання таких умов:
1.
2. використання для смаження готового деревного вугілля, металевих шампурів, а для відпустки - одноразового посуду;
3. здійснення смаження безпосередньо перед реалізацією;
4. наявність у працівників медичної книжки з відміткою про проходження необхідних обстежень;
5. дотримання працівниками правил особистої гігієни.
У теплий період року (тривалість його встановлюється на місцях) приготування і реалізація холодців і паштетів, заливних з м'яса, птиці, риби, млинчиків і пиріжків з м'ясним і ліверним фаршем та інших виробів підвищеного епідеміологічного ризику допускається тільки з дозволу установ Держсаннагляду. Цей дозвіл видається для кожного конкретного підприємства, виходячи з виробничих можливостей і кліматичних умов.
На підприємствах громадського харчування забороняється:
- виготовлення і продаж виробів з м'ясної обрізки, свинячих баків, діафрагми, крові, рулетів з м'якоті голів;
- виготовлення макаронів по-флотськи;
- використання сирого і пастеризованого фляжного молока в натуральному вигляді без попереднього кип'ятіння;
- переливання кисломолочних напоїв в дрібній розфасовці (кефір, ряжанка, простокваша, ацидофілін) у казани - їх порционируют безпосередньо з пляшок, пакетів в стакани або подають на роздачу в заводській упаковці;
- використання кислого-Самоквасов в якості напою і приготування з нього сиру.
Особливо важливе дотримання санітарного режиму на підприємстві при виготовленні холодних (салатів, вінегретів) страв, так як при їх виготовленні може відбуватися вторинне обсіменіння мікрофлорою продуктів і страв від рук персоналу, посуду, інвентарю та ін. Тому нарізка варених овочів повинна проводитися тільки на окремих столах, призначеним для цього маркірованим (ВО) інвентарем і спеціально виділеними працівниками холодного цеху.
Салати, вінегрети, гастрономічні продукти, інші холодні страви і напої повинні виставлятися в порціоніровать вигляді в охолоджуваний прилавок-вітрину в міру реалізації. Салати, вінегрети в незаправленому вигляді дозволяється зберігати при температурі 2-6 град. C не більше 6 год. Заправляти салати та вінегрети слід безпосередньо перед відпусткою.
Салати зі свіжих овочів, фруктів і зелені необхідно готувати партіями по мірі попиту.
- виготовлення і продаж виробів з м'ясної обрізки, свинячих баків, діафрагми, крові, рулетів з м'якоті голів;
- виготовлення макаронів по-флотськи;
- використання сирого і пастеризованого фляжного молока в натуральному вигляді без попереднього кип'ятіння;
- переливання кисломолочних напоїв в дрібній розфасовці (кефір, ряжанка, простокваша, ацидофілін) у казани - їх порционируют безпосередньо з пляшок, пакетів в стакани або подають на роздачу в заводській упаковці;
- використання кислого-Самоквасов в якості напою і приготування з нього сиру.
Особливо важливе дотримання санітарного режиму на підприємстві при виготовленні холодних (салатів, вінегретів) страв, так як при їх виготовленні може відбуватися вторинне обсіменіння мікрофлорою продуктів і страв від рук персоналу, посуду, інвентарю та ін. Тому нарізка варених овочів повинна проводитися тільки на окремих столах, призначеним для цього маркірованим (ВО) інвентарем і спеціально виділеними працівниками холодного цеху.
Салати, вінегрети, гастрономічні продукти, інші холодні страви і напої повинні виставлятися в порціоніровать вигляді в охолоджуваний прилавок-вітрину в міру реалізації. Салати, вінегрети в незаправленому вигляді дозволяється зберігати при температурі 2-6 град. C не більше 6 год. Заправляти салати та вінегрети слід безпосередньо перед відпусткою.
Салати зі свіжих овочів, фруктів і зелені необхідно готувати партіями по мірі попиту.
АК-36 Зарубіжна література
АК-36
Зарубіжна література
Тема; "Генріх Белль (1917-1985). «Подорожній, коли ти прийдеш
у Спа…» Зображення війни з погляду важко пораненого юного німецького солдата.
Специфіка змалювання образу голвного героя."
Навчальні матеріали до зазначеної теми ви знайдете в електронній
версії підручника "Зарубіжна література. 11 клас", розміщеного у
блозі викладача, на сторінках 130-137.
ЗАВДАННЯ:
- Опрацювати матеріали підручника на сторінках 130-137.
- Підготувати розповідь про творчий шлях письменника.
- Підібрати цитата до характеристики головного героя оповідання.
АК-34 Зарубіжна література
АК-34
Зарубіжна література
ТЕМА: "Позакласне читання. Роман Умберто Еко "Ім`я троянди"
УМБЕРТО ЕКО
(народився 1932)
Італійський прозаїк, семіотик, культуролог, есеїст, відомий італійський теоретик, професор семіотики Болонського університету, доктор філософських наук, культуролог, журналіст, автор всесвітньовідомих романів "Ім'я троянди" (1980), "Маятник Фуко" (1988), "Острів попереднього дня" (1995), "Бавдоліно" (2000), лауреат численних літературних премій (Strega, Viareg-gio, Anghiari), кавалер французького ордена за заслуги в літературі, ордена Маршалла Мак Люена (ЮНЕСКО), ордена Почесного легіону, грецького ордена Золотої зірки, ордена Великого Хреста Італійської республіки, член Міжнародного форуму ЮНЕСКО (1992-1993), президент Міжнародної асоціації семіотики і когнітивних досліджень, академік Академії світової культури в Парижі, Академії наук Болоньї, Міжнародної академії філософії мистецтв, почесний професор понад 30 університетів Європи, Азії та Америки, Умберто Еко народився 5 січня 1932 року в Алессандрії (П'ємонт), невеликому містечку на схід від Туріна й на південь від Мілана. Батько Джуліо Еко, бухгалтер за професією, ветеран трьох воєн, мати — Джованна Еко.
Популярність до Еко-семіотика прийшла після публікації книги "Opera aperta" (1962), де, він розмірковує про загальні проблеми культури.
Наступні книги, що згодом вийшли, свідчать, яким широким було коло наукових інтересів автора та якими глибокими були його пізнання в найрізноманітніших областях науки і культури. Серед них: "Залякані і з'єднані" (1964), твір, де розглядаються питання теорії масової комунікації, "Поетика Джойса" (1965), "Знак" (1971), "Домашній побут" (1973), дослідження, присвячене проблемам історії культури, "Трактат з загальної семіотики" (1975), "На периферії імперії" (1977), твір, також присвячений проблемам історії культури, "Інтерпретація і гіперінтерпретація" (1992), "Пошуки ідеальної мови в європейській культурі" (1993), "Відкладений Апокаліпсис" (1994), збірник, що об'єднав обрані есе "П'ять есе з етики" (1997), "Кант і качконіс" (1997), дослідження, присвячене питанням епістемології, "Між неправдою та іронією" (1998), де автор аналізує феномен неправди в різного роду практиках, "Про літературу" (2002), збірник, куди ввійшли перероблені в статті публічні виступи Еко й власне статті. У своїх наукових працях Еко розглядав як спеціальні, так і особисті проблеми семіотики. В наукових працях, які часто написані з гумором, виявляється незвичайний характер Умберто Еко і тому їх завжди приємно читати. Звісно, крім гумору, теоретик захоплює своєю ерудицією, спонукає до власних пошуків та роздумів, і його дослідження, як правило, є науковою "провокацією" в найкращому розумінні цього слова (зокрема, в працях "Відсутня структура", "Відкритий твір", "Межі інтерпретації", "Lector in fabula" "Інтерпретації розповідних текстів").
Багато зробив учений для осмислення таких явищ, як постмодернізм і масова культура. Постмодернізм, згідно з Еко, не стільки явище, що має строго фіксовані хронологічні рамки, а, скоріше, певний духовний стан, особливого роду гра, участь у якій можлива й у тому випадку, якщо учасник не сприймає постмодер-ністської іронії, інтерпретуючи запропонований текст особливо серйозно. Для масової культури характерні визначені схеми, на противагу модерністській практиці, що робить установку на новаторство й новизну. На думку Еко, висока й масова естетика в постмодернізмі зближуються. Наукові заслуги Еко пов'язані з питанням семіотики.
Однак всесвітня слава прийшла не до Еко-вченого, а до Еко-прозїка. Перший його роман "Ім'я троянди" (1980), відразу потрапив до списку бестселерів. За визнанням автора, він спочатку хотів написати детективну історію з сучасного життя, але потім вирішив, що йому буде набагато цікавіше вибудовувати детективний сюжет на тлі середньовічних декорацій. Дія роману розвертається в бенедиктинському монастирі у XIV столітті, де відбувається низка таємничих убивств, що, як гадають, є диявольськими підступами. Але францисканець Вільгельм Баскервільський, наставник юного Адсона з Мелька, від імені якого ведеться оповідь, шляхом логічних умовиводів дійшов висновку, що якщо диявол і причетний до убивств, то лише побічно. Незважаючи на те, що, зрештою, багато логічних загадок цим середньовічним двійником ІІІерлока Холмса (про що свідчить не тільки його логічний метод, але й саме ім'я) розгадані, зміст низки убивств він зрозумів невірно, а тому й не зміг запобігти жодному зі злочинів, що здійснилися під час його перебування в монастирі. У будь-якого тексту безліч прочитань, немовби говорить романіст. Утім, детективна складова — аж ніяк не головна в цьому квазі-історичному романі, де серед інших персонажів присутні й реальні особи. Для автора так само важливе протиставлення двох типів культур, що символізують постаті Вільгельма Баскервільського та сліпого ченця Хорхе Бургоського. Хорхе, наділений незвичайною пам'яттю, орієнтований на традицію і несамовито відстоює тезу, відповідно до якої традиція дана споконвічно, а тому до неї нічого додати, її варто лише вивчати, до речі, ховаючи багато важливих подробиць від профанів, бо вони, на його думку, слабкі й можуть піддатися спокусі заборонених знань. Вільгельм же своїм напрямом думок і поводженням відстоює волю інтелектуального вибору. Боротьба навколо твору Аристотеля, присвяченого комедії, що вважався загубленим, другої частини його "Поетики", що збереглись у монастирській бібліотеці, насправді є боротьбою різних моделей світу. Незважаючи на трагічну розв'язку роману — пожежа охоплює монастир — боротьба ця нічим не закінчується, вона і не може завершитися, поки існує цей світ. Ключові символи роману — бібліотека, рукопис, лабіринт — посилаються на творчість аргентинського письменника X. Л. Борхеса, чия особистість особливо шанується Еко. Роман насичений різноманітними відомостями з середньовічної культури, теології. Книга була перекладена багатьма іноземними мовами, удостоїлась багатьох літературних премій. Екранізація роману "Ім'я троянди" (1986), здійснена французьким кінорежисером Жаном-Жаком Анно, одержала премію за "Кращий закордонний фільм" (1987), чому сприяло те, що роль Вільгельма Баскервільського зіграв знаменитий актор Шон О'Коннері, а зйомки проходили в монастирі Ебербах під Франкфуртом, де повною мірою збереглася атмосфера середньовіччя. Пізніше Еко випустив книгу "Замітки на полях "Імені троянди"" (1983), своєрідний інтелектуальний коментар до роману. Письменник має талант глибокого осмислення світу, яке щоразу втілювалося в його наукових працях, художніх творах, формуючи особливий світ слова.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
"Залякані і з'єднані", "Поетика Джойса", "Знак", "Домашній побут", "Трактат із загальної семіотики", "На периферії імперії", "Інтерпретація і гіперінтерпретація", "Пошуки ідеальної мови в європейській культурі", "Відкладений Апокаліпсис", "П'ять есе з етики", "Кант і качконіс", "Між неправдою й іронією", "Про літературу", "Ім'я троянди", "Маятник Фуко", "Острів попереднього дня", "Бавдоліно".
В основу роману «Ім'я рози» покладено історію розслідування низкизлочинів, що сталися у листопаді 1327 р. в одному з італійськихмонастирів. Дія роману триває сім днів, упродовж яких у монастирі сталися шість загадкових вбивств. Завдання розслідувати злочини покладено на колишнього інквізитора, філософа й інтелектуала,францисканського монаха Вільгельма Бескервільського, якого супроводжує його юний учень Адсон. Від імені Адсона й ведеться розповідь. Сюжет роману цілком може сприйматися як детективний, але сам автор ставиться до «кримінальної забарвленості» свого твору з певною іронією.
Роман є втіленням на практиці теоретичних ідей Умберто Еко про постмодерністські твори. Він включає кілька смислових пластів, доступних для різної читацької аудиторії. Для відносно широкої аудиторії «Ім'я троянди» — складно побудований детектив в історичних декораціях, для вужчої — історичний роман з безліччю унікальних відомостей про епоху і частково декоративним детективним сюжетом, для ще більш вузької — філософсько — культурологічний роздум про відмінність середньовічного світогляду від сучасного, про природу і призначення літератури, її співвідношенні з релігією, про місце того й іншого в історії людства та про інші подібні проблеми.
Коло алюзій, які містяться в романі, виключно широке і ранжоване від загальнодоступних до зрозумілих лише фахівцям. Головний герой книги Вільгельм Баскервільський, з одного боку, деякими своїми рисами вказує дечим на Вільяма Оккама, дечим на Ансельма Кентерберійського, з іншого — явно відсилає до Шерлока Холмса (користується йогодедуктивним методом, прозваний за назвою одного з найбільш відомих текстів холмсіани, крім того, очевидна паралель між супутниками — Адсон і Ватсон). Його головний супротивник — сліпий монастирський бібліотекар Хорхе — складно влаштована пародія на образ класика постмодерністської літератури Хорхе Луїса Борхеса, який був директором національної бібліотеки Аргентини, а до старості осліп (крім того, Борхесу належить вражаючий образ цивілізації як «вавилонської бібліотеки», з якої, можливо, і виріс весь роман Умберто Еко).
Подписаться на:
Сообщения (Atom)